1 травня - день міжнародної солідарності трудящих — в Україні, згідно зі статтею 73 Кодексу законів про працю України, святковий неробочий день.
Не дивлячись на те
що свято штучне, воно набуло популярності і масовості в Радянському Союзі,
зміняться покоління, зміниться історія, можливо свято забудеться, але для нас,
- дітей Радянського Союзу цей травневий день завжди буде очікуваним і
святковим. Це той з не багатьох днів в
році коли в магазин привозили морозиво, вже тільки за це, ми, діти, дуже любили
перше травня. Можна було безперешкодно збирати в нове ситцеве плаття кульбабу
на вигоні, доки батьки слухали те що говорять з трибуни на мітингу і не
звертали на нас увагу. Звичайно потім влітало за таку необачність, оскільки
чудо пральним порошком «Лотос», Вінницької фабрики, не відпирався сік кульбаби
з тканини.
Про що говорили з
трибуни? Мабуть про кращих працівників колгоспу і села загалом. Про те які
плани на рік , які досягнення, які труднощі у громади.
Про що думали присутні
на мітингу? Про те що добре зустрітись отак усим разом, побачити друзів та
родичів, домовлялись після мітингу піти «на кашу». Польова каша традиційна
страва без якої неможливо уявити першотравневі свята в Сенчі. Вона традиційно
готується як вдома, так і на природі. Улюблені місця відпочинку засульчан,
наприклад, - Дубина, там завжди збиралися ( і зараз продовжують) компанії для
кашоваріння. Рецепт простий, дрібно порізати м'ясо, вкинути в киплячу воду, часто її брали просто
в річці, додати дрібно посічену картоплю, пшоняну крупу, гарно приправити
засмажкою, приготованою заздалегідь вдома, чим більше тим смачніше, додати
сіль, лавровий лист, перчик – і каша готова.
Не проводять
зараз вже мітинги, немає вже колгоспу, але традиційна «майська каша» все одно з’являється
на наших столах, і дуже добре що є таке «свято», яке дає можливість нам з року
в рік провести час з рідними, близькими та друзями. І після чергової «майовки» ми
чекаємо наступну.
|
