Сенча для сенчан (неофіційний сайт)

 

 Семен Антонець - Герой України й одна з легенд її сільського господарства. Ось уже третій десяток років господарство Антонця (нині це ЗАТ "Обрій", що на Полтавщині), повністю обходиться без орного обробітку грунту й будь'якої хімії на полях, але не відмовилося від високих урожаїв. "Пропозиція" вирішила надати Семену Свиридоновичу можливість поділитися з читачами своїми думками щодо техно' логій і сенсу життя. Раніше цю систему ми називали системою обробітку грунту, а тепер - системою роз витку не тільки сільгоспвиробництва, а й держави в цілому. В світі нині говорять про сталий розвиток. Якщо нам, українцям, гово рити про розвиток нашої держави, то варто звернутися до філософа Григорія Сковороди. У його просвітництві звучала думка, що сім'я не повинна жити в бідності, а повинна працюва ти; те саме можна сказать і про націю. Нація може жити дуже добре, якщо вона усвідомить свій шлях і почне працювати на себе. Одне з найголовніших багатств України - земля. Її лише треба правильно використати. Чорнозем за нашого клімату здатний природ но відтворювати свою родючість. І на цій землі, як ніде, можна досягти сталого розвитку аграрної галузі й розгорнути виробництво здорової продукції. Адже вся та продукція, яку ми вирощуємо за високоінтенсивних техно логій, не є екологічно чистою, вона шкодить здоров'ю людей. Я не виступаю проти інтенсивних техно логій - хочу, щоб усі це зрозуміли. Але поміркуймо ось про що: вродила добра пше ниця, вона дешева. А чому вона дешева? Та тому, що її багато. Але якщо її багато, то чому вона вся з хімією? Нехай буде її менше, але це буде екологічно чистий хліб - і ми його екс портуватимемо, і ринок збуту для такого хліба знайдеться! Або візьмімо свинину. Я бував у Європі й бачив: з трьох кілограмів комбікорму "росте" кілограм м'яса. Подумаймо: що ж то за м'ясо? Це чудо якесь? Ні, просто це не м'ясо, а наповнювач. Те саме можна сказать і про молоко. Коро ва дає 10-11 тисяч літрів молока: скільки ж у корми треба додати стимуляторів та інших "тонкощів", щоб мати такі надої! Тепер уже відомо, що коли від корови надоюють понад сім тисяч молока, то воно не таке природне. І наука це підтверджує. І якби Україна мала надої не по сім, а хоча б по чотири тисячі, то мо лока б нам вистачило з головою. *** Отож, сталий розвиток пов'язаний з розумним використанням природи, підходом до неї з добротою. Використання виключно природ них чинників дає нашому господарству змогу одержувати врожаї, не гірші за інші: напри клад, зернові у нас ідуть на рівні 50 ц/га. На рощуємо й виробництво молока: продаємо його за день по 20 т. У нашому молоці немає слідів пестицидів, бо їх немає в процесі вироб ництва кормів. Звісно, треба, щоб воно йшло дітям. І ми тривалий час здавали його на Хорольський молочноконсервний комбінат дитячого харчування. Але комбінат не розраховувався вчасно, тож тепер продаємо молоко в Харків - "ВімБільДану". І якби в Україні започаткували таку політику, щоб з'явилося замовлення на екологічно чисті молочні, м'ясні, круп'яні й інші продук ти, що йдуть на безпосереднє харчування лю дей, ми б могли це виробництво розширювати. А так ціна що на органічне зерно, що на виро щене заінтенсивними технологіями - одна й та сама. А може, друге буде й дорожчим, бо в ньому виявиться трохи більше білка. Тобто ма теріальних стимулів займатися екологічним землеробством в Україні поки що немає. *** У нашому господарстві грунт не орали з 1975 року. З 1978 року не застосовували гербіциди й отрутохімікати. Ось уже десятий рік не вносимо синтетичних добрив. Їх повністю замінили органічні добрива й сидеральні пари. Тобто ми для себе знайшли, змоделювали при родне відтворення родючості грунту і можемо підготувати його так, щоб він дав добрий урожай. З 8 тис. га землі близько 1000 га - сидеральні пари, і ще 300-500 га - багаторічні трави. Парів у нас не так багато, як хотілося б, треба вийти на 30%. Крім запланованих парів, є ще й позапланові. Оце додасться 50 га буряку: там бур'ян такий, що треба пус кати під дискову борону; 55 га соняшни ку, який посіяли невдало. Осот ми залишили. Його ко ренева система іде вглиб метрів до дев'яти. І як жодна інша рос лина, осот піднімає нагору мікроелементи. А тепер ми його пригортаємо. Сюди ще висіємо сидерат - гречку. У липні вона зацвіте, а на по чатку серпня ми її пригорнемо, а потім посіємо озимину. Тут буде чудова озимина! І без осоту. Але незважаючи ні на що, маємо прибутки. Враховуючи державні дотації, рентабельність торік становила 61%, а без урахування дотації - 36%. Мали навіть кращі показники: у вісімдесяті роки зерна збирали понад 60 ц/га, цукрових буряків - понад 400. Тоді науковці підрахували, що за рівнем інтенсивності землеробства наше гос подарство відповідало рівню Бельгії, з тією лише різницею, що ми не застосо вували пестицидів. Протягом останніх п'яти років приєднали два господарства. Тепер там поля й ферми впорядковано, будуємо новий корівник, доїльні зали; відкри ли новий дитсадочок і навіть збудували церкву. Та від цього не дуже радієм, адже розуміємо, що рівень зарплатні у працівників не високий - у середньому наближаємося до 600 грн. Якщо ж вийти на вищий рівень, то цієї рентабельності не буде. *** Коли перейшли на поверхневий об робіток грунту, з нашим господарством працювало багато науковців, проводили досліди: майже три десятки кандидатів і докторів наук захистилися на наших землях. А ко ли пристали до органічного землеробства - чомусь уже ніяких дослідів не проводять. Кажуть, що з землі взяв, те треба й по класти. Згоден, але ж енергія сонця кладе більше, ніж можемо ми. Мікроорганізми також багато туди кладуть. Тобто нам треба так вести свою роботу, щоб цій "біоті" було що їсти. Я всім наводжу такий приклад: якщо взяти гектар ріллі й відмити всі мікроор ганізми з шару грунту, де є повітря, тобто 5-10 см, то їх би набралося кілограмів 500. А це - великий "бик"! І його треба году вати. Тож нам, вирощуючи врожай, треба весь час думати, що та "біота" їстиме. Ось достигла пшениця, ми її скосили. А там усе трубчасте - корінь, стеб ло. Через них у грунт захо дить кисень, який "з'їдає" органіку - земля кам'яніє. А якщо ми, збираючи пшеницю, запускаємо слідом дискову борону та неглибоко стерню змульчимо, то й дамо "біоті" життя. На нашій землі вже багато років на поверхні є мульча. Або такий приклад. На поле вносять гній: зазвичай, його б треба приорати. А я питаю: якщо наступ ного року це поле знов орати, то де опиниться поживний шар? Згори! А якщо гній змішати з грунтом поверхнево, на ньому розвиватиметься безліч мікроорганізмів, які для своєї життєдіяльності спожива тимуть азот з повітря. Грутновий азот поповнюємо також висіванням бага торічних трав, наприклад, еспарцету. А щоб швидко - то вики з вівсом: навесні сіємо, а під озимину загортаємо. Отож, на наших полях проблем з азотом немає. Цю сою пробороновано по схо дах: бур'яни трохи пригорнули, те пер вони культуру вже не заглу шать. Зберемо центнерів 15-18, а то й більше. Коли відмовилися від міндобрив, мене непокоїло, що забракне калію й фосфору. Торік зробили аналіз грунтів - зменшення цих елементів немає. Ми дружимо з французом Жоржем Рошем: у себе на батьківщині він давно зай мається органічним землеробством і теж підтвердив, що на його землях калій і фосфор додають. У чому ж тут секрет? Калію й фосфору в нашій землі достатньо, вистачить на тисячі років. Інша справа - ці елементи недоступні рослинам. Значить, треба висівати такі рослини, які б робили їх доступнішими. Для цього ми сіємо багато гречки, а в стадії цвітіння пускаємо її під дискову борону. Тільки треба мати на увазі, що в гречці у цій фазі є достигле насіння: потрібно викликати його проростання ще цього ж року і знищити сходи. Це поле перейшло до нас чотири роки тому. На ньому тоді росла пшениця, якої ми зібрали по 14 ц/га. Що ми зроби ли? Наступного ро ку посіяли сидерат - ріпак. До нього додалися бур'яни: ми цю масу пригор нули й знову посіяли пшеницю. І зібрали врожай майже 70 ц/га. Солому розкидали, поле залишили на пар. Пішли бур'яни, ми їх двічі закультивували й цього року посіяли буряки. Як бачимо, природа на цій за нехаяній землі відновила родючість грунту: бурячки тут такі, ніби під них вносили суперфосфат. Один раз їх просапали. Але якщо бур'яну дуже багато, - сапкою його не виполеш. Ще один важливий сидерат - жито. Воно зберігає землю, добре бореться з бур'янами. *** Успішно вирощуємо просапні культу ри. Торік соняшнику одержали 25 ц/га. Людей на прополювання не виводили. Що робимо? Площі готуємо заздалегідь - знищуємо бур'яни. Навесні проводи мо досходове боронування: цей прийом обов'язковий і для соняшнику, і для ку курудзи, і для сої. Це еспарцет: його прикоткували, злущили один раз, а тепер він відрос тає. А прикоткована маса трухне. Це поле добре тримає вологу. Через місяць воно буде зелене, потім його ще раз злущать - і тут буде удобрена земля. Потім сіятимемо озиму пше ницю. Причому сіяти її треба пізно, щоб вона не ушкодилася хворобами, і не густо, щоб не розкущилася. Бо як що рано й густо - виляже. Адже тут багато азоту. А взагаліто, до кожної культури має бути свій підхід. Нинішнього року вес на була холодна. Посіяли кукурудзу: во на витяглася рідкувата. Тож росла не кукурудза, а бур'яни. До сходів її тричі заборонували, й бачимо вже, що бур'яни випереди мо. Звісно, щириця в посіві залишиться, але маса все од но піде на силос. Тобто, бур'яни є, але є й врожай. Або соя: звичайно, бур'яни в ній будуть, доведеться коси ти у валки й збирати роздільно, щоб висохла. Але все ж - торік мали 18 ц/га, і тепер очікуємо не менше. Торік тут була силосна кукурудза, яка дала понад 500 ц/га маси. Силос заготовляємо пізно, щоб він був не со ковитий, а концентрований. А тепер тут росте ячмінь. Зазвичай у ячменю грунт твердий, потрісканий, а у нас - м'який. Урожаї ячменю одержуємо від 33 до 56 ц/га. Проте до сої я ставлюся критично, нині її дуже ба гато модифікованої. Справ ді, вона витримує гербіци ди, але дозу в собі набирає. Я тут наводжу приклад із Распутіним: його труїли миш'яком - не взяло, ціанистим калієм - і той не взяв. Бо він готував себе до цього, потроху вживав ці отру ти. Довелося пристрелити. Так само соя: в ній усі ці отрути накопичуються. На мою думку, в органічному рільництві без сої можна обійтися. Для тваринництва краще вирощувати люцерну, готувати з неї сінажі, вводи ти правильно в раціони. Після соняшнику всі залишають чорні пари, а ми їх засіваємо. Тут посіяно овес із викою, проросте ще й падалишній соняшник. Буде багато зеленої маси, в еквіваленті на гній - тонн 15 на гектар. Ми цю масу при коткуємо, а потім дисковою бороною пригорнемо. А тоді посіємо пшеницю. Після пшениці поле буде чисте - можна висівати кукурудзу чи буряк. Деякі госпо дарства в Україні вийшли на високі врожаї. Їдеш до рогами - стоять прекрасні лани сої, соняшнику, кукурудзи. Чудо во! А заїжджаєш у село - паркани повалилися; де колись були школа й дитсадок - вікна вибиті. Чому так? Де ж ті прибутки від великого врожаю? Що вони дають селу? Безперечно, на інтенсивній техно логії можна мати більші прибутки. Але ми і з цими врожаями відбудовуємо соціальну сферу. Тобто стабільний роз виток залежить не лише від центнерів з гектара. Я чверть століття віддав ор ганічній системі землеробства й бачу, що її можна вдосконалювати й мати при стойні врожаї. Ось є в нас проблемний буряк - можна було б попросити сусіда: "Обприскай його", - і все, бур'янів не стало б. Але я на це не йду, бо моя ідея в тому, щоб люди їли нормальну природну продукцію. Страмовисько, коли ук раїнці живуть на чорноземі і їдять пше ницю з отрутами! У гірській маленькій Швейцарії ціла нація думає над проблемою здорового харчування. В одній із в'язниць є 400 га землі, де працюють ув'язнені й виробля ють для себе органічну продукцію. Земля там чудова, як перегній, і продукція вихо дить краща, ніж у нас дають у санаторіях. Як зберемо цю пшеницю, розки даємо солому й двічі її злущимо. Залишати поле на пар не варто, бо його добре заправлено. На той рік посіємо силосну кукурудзу. Або Голландія: там один фермер спочатку займався інтенсивними техно логіями, надоював по 10 тис. літрів моло ка на корову. Тепер він перейшов на ор ганічне господарювання й доїть сім тисяч, урожаї в нього стали нижчі. Але яка це щаслива людина! Каже, я все одно з собою всіх грошей не заберу. Зате виробляю доб ру продукцію, і на душі в мене приємно. Так само і я.

 

http://www.ecoinfo.com.ua/plug.html