Від Масляної до Великого посту Останнього дня перед Великим постом українці здавна святкували, пригощалися, влаштовували забави, адже потім протягом 7 тижнів посту на все це накладалися обмеження та заборони. Основною стравою станнього тижня м’ясниць – Масляної (Сиропусного тижня, Пущення, Загальниці тощо) були вареники з сиром, які вживалися з маслом та сметаною. Впродовж останніх десятиліть в Україні стало популярним відзначати запозичену з російської традиції Масляну з млинцями – «Проводи російської зими». Масляна споконвіку вважалася суто жіночим святом, а чоловіки могли взяти участь в гуляннях лише за відборгування –грішми чи горілкою. Кожен з днів Масляної святкувався по-своєму та мав свою назву: «переломний» понеділок, «широкий» четвер, «прощальна» неділя тощо. За стрвердженням дослідника - етнографа О. Воропая, у п’ятницю Сиропусного тижня зять мав почастувати тещу. Пишно спорядивши повоз, зять з великими почестями саджав тещу в сани, й гордо віз її селом, центральними дорогами. Якщо ж він «мав на неї зуба», то вибирав баюри, аби сани перевернулися… Але найяскравіше наші пращури відзначали останній день Масляної. Сусіди та родичі обходили одне одного та просили прощення за всі образи. В неділю особливо пошановували вареники з сиром, влаштовували веселі забави. Прихід Весни в українській традиції завжди був великим святом .Люди чітко розмежовували закликання весни та її зустріч, що відбито у календарних святах. Найпершим празником, коли Зима зустрічається з Весною, є Стрітення (14 лютого), вдруге подібна зустріч відбувається на Обретіння (9 березня). Не забуваються давні традиції в селі Сенча. Не менш весело, ніж кілька століть тому, цього року пройшла тут Масляна та закликання Весни в селі. Це село завжди славилося талановитими, співочими людьми. Після такої довгої та такої сніжної зими втомлені селяни сподіваються на прихід свята, тепла та справжньої весни ще з більшим нетерпінням, аніж уся природа. Тому, не дочекавшись, доки ластівки принесуть весну на своїх крилах, доки прокинуться дерева, проростуть проліски з-під товщі снігу, сенчани провели Зиму в далеку путь і запросили в гості Весну, бажаючи оживити всі почуття, набратися натхнення та бажання до великих змін. Масляна святкується піснями на межі двох пір року – суворої зими та свытлої весни, перед Великим Постом. На свято, що відбулося на імпровізованій сцені перед сенчанським Будинком культури, прибули і Дід Мороз зі Снігуронькою і сама Зима, аби попрощатися з усіма до наступного року, завітала Весна-красна зі своїми помічницями – Веснянками, щоб привітатися з людьми, побажати їм радості, молодості, сонця: Йде Весна з веснянками, Йде Весна з квітами, Зі щирми привітами, І загляне в кожен дім, Подарує щастя всім! А щоб швидше до нас прийшло і тепло, і добро, щоб перестало, врешті, сніжити та морозити, учасники свята спалили опудало Зими, вшановуючи квітучу Весну. Ось так зустріла цього року запрошувала до себе Весну Сенча – з піснями-закликанками, з веселими хороводами. Учасниками дійства, організованого Сенчанським Будинком дитячої та юнацької творчості, а також Будинку культури, стало близько 60 артистів, серед них – керівники цих закладів С. Г. Сьомак, В. Г. Пересада, а також Т. І. Білан, Р. А. Котенко, Н. М. Коропець, О. Є. Бакляк, О. М. Шиш, О. В. Кравченко, Н. Є. Захарова, школярі Р. Портаний, Є. Горін, М. Ходатенко, М. Божко та інші. Автором сценарію та режисером-постановникомс свята стала Т. Д. Отюцька. Частування селян забезпечили місцева сільська рада та товариство «Сенча». Згоріло молоко та масло. Зостались лиш редьчин хвіст, та Великий піст.
Наш кореспондент прямо з виру подй в Сенчі, Людмила Жанни.
|
