 25 лютого 1845 року у сім”ї армійського штабс-лікаря, вихідця з козацької родини Аполона Піроцького у сотенному містечку Сенча Лохвицького повіту на Полтавщині народився майбутній винахідник і науковець Федір Піроцький, який, зокрема, був винахідником першого трамвая, що його було запущено в рух 2 червня 1892 року в Києві від Олександровської вулиці до Нижньої площі (й навпаки) підприємцем генерал-майором Амандом Єгоровичем Струве, вагони були побудовані та заводах Струве в Коломні. Пізніше лінію було продовжено аж до Печерської вулиці (1893), Володимирської та Караваївської, Лук”янівки та Сирця (1894-98). За кресленнями того ж таки українця Фелора Піроцького, які він представив на електротехнічній виставці в Парижі, згодом фірма "Сіменс і Гальске” під керівництвом Вернера Сіменса ввела в дію трамвай, що курсував між Берліном і Ліктельфельдом. До речі, Піроцький створив також перший в світі проект гідроелектростанції, був автром описів печі для виплавлення металу і водночас для опалення, проекту передачі телеграфних сигналів по електричних рейках.
З роду-племені українець Федір Аполонович Піроцький, який виховувався в імперсько-московському середовищі: спочатку у Петровсько-Павловському кадетському корпусі та 2-му військовому Костянтинівському училищі (від 23 серпня 1863), згодом закінчив Михайловське артилерійське училище в Петербурзі, звідки 8 серпня 1866 року під переінакшеним на російський лад прізвищем "Пероцький”, був "випущений підпоручиком із призначенням у Київську артилерію” й направлений для проходження служби до знаменитої Київської фортеці, де згодом познайомився з підпоручником саперного батальйону росіянином Павлом Миколайовичем Яблочковим, також випускником того ж військового вишу й майбутнім винахідником "електричної свічі”. Маючи неабиякий хист до науки Федір Піроцький вирішив підвести струм до електродвигуна на транспорті, що рухався по рейках. Донедавна винахідник служив також у чині штабс-капітана артилерії (1874) та діловодом й ревізором (1876) в 7-го відділу Головного артилерійському управлінні. Відома, зокрема, його записка від 10 липня 1874 року до керівництва цього управління "Механізм для передачі роботи на будь-яку відстань. А вже 3 вересня 1880 року в Петербурзі на розі вулиці Великої Болотної й Дегтярного провулку вперше в світі почав рух трамвайний вагон так звана "електрична конка” з підвісним електричним двигуном і живленням через рейки. Укранець за походженням Піроцький співпрацював також з такими ученими як Владімір Чіколєв, Дмітрій Лачінов, Карл Сіменс, Д.Депре.
Прослуживши російському цареві 24 роки 6 місяців та 6 днів та вийшовши у відставку у 1888 році в чині полковника (1892) нащадок козацького роду Федір Піроцький мав річну пенсію 285 рублів 50 копійок. У 1890 році після тривалих судових тяжб Федір Аполонович вступає у спадщину після смерті свого дядька в селі Маслівців Олешкинського повіту Таврійської губернії, однак вже 1896 року у зв”язку з невідповідністю з прізвищем у паперах внаслідок крючкотворства російських військових чиновників, які записали йго Пероцьким, він був 1896 року виселлений із успадкованого маєтку і переслевся в місто Олешки (нині - Цюрупинськ). Після цього він мешкав у місцевому готелі "Афіна”, однак продовжував досліди, передплачував книги й журнали на техічну тематику. 28 лютого 1898 року наш земляк Федір Піроцький помер і як сповіщала газета "Юг” від 22.05.1898 року "ніяких грошей при ньому не знайшли... Залишилося 5 скринь, 4 валізи і 3 ящини: усе наповнене діловими паперами, картинами, книгами”. Одним із дослідників діяльності Ф.А.Піроцького став відомий архівіст та історик Вадим Модзалевський, який помістив відповідну статттю в "Малоросійському Родословникові”, згодом – кандидат техічних наук Б.М.Ржосницький, пізніше - Корній Коломнов, як також краєзнавці В.Євстахович, В.Луніч, Т.Олексенко (Буланенко), А.Рясний, Л.Особлянський та О.Довгопол.
Ось такий то був, знаменитий український винахідник Федір Піроцький, здібності якого так добре використала імперська московська влада, залишивши його насамкінець як непотріб, напризволяще, наодинці зі злиднями, а відтак і смертю...
Олександр Панченко, директор Інституту Українського
Вільного Козацтва ім.Антона Кущинського,
голова Лохвицької р/о ВО "Свобода”, м.Лохвиця
http://gromada-lv.at.ua/index/0-25
|
