Вишиванку — кожному
Вишивка хрестиком | Фото: Олександр Згурський
Події 2004 року, пов’язані із «помаранчевою революцією», повернули до життя вишиванку, яка вкотре стала модною. Що ж нам коштує отримати вишиванку собі, і чому традиційна українська сорочка виробляється не в Україні?
Розібратися у цьому нам допомогла постійна читачка «Полтавщини» Ксенія. Придбати вишиванку можна у спеціалізованих магазинах та ярмарках, стару вишиванку ручної роботи можна купити просто з рук. Вишиванку також можна замовити в інтернет-магазинах. Щоб розібратися із ціною, ми завітали у кілька магазинів та на тематичні сайти, де це специфічне вбрання продається. Ціни кусаються — приблизно від 150 грн. до захмарних сум у гривнях чи євро — в залежності від типу візерунку, кольорів, складності, матеріалу та навіть географії. Для бажаючих отримати ексклюзивний продукт можна звернутися безпосередньо до виробника. Найближчий до нас осередок народних майстрів вишивки — Решетилівка. Отримати вишиванку на свій смак можна кількома шляхами. Перший, проте не найлегший — знайти (купити) стару вишиванку і перешити її на себе із додаванням сучасних елементів. Таку моду свого часу активно поширювала дружина колишнього президента Катерина Ющенко. У результаті переробки вишиванки виходить справді унікальний продукт, але, на жаль, із кожною старою вишиванкою гине від рук кравця й історія. Простіший варіант — просто придбати одну з численних вишиванок машинної вишивки (ціна за гарний екземпляр — близько 700 грн., але можна знайти й дешевше). І наостанок — ручна робота (замовити — від кількох тисяч гривень та близько 5 тижнів часу). Бракне коштів? Хочете вишити самі? Немає проблем! Для початку непогано б обрати кольори та візерунок, знайти відповідні викройки. Це не важко — допоможуть інтернет, журнали, готові набори, просто знайомі. В залежності від обраного візерунку (чи від ваших умінь) треба використовувати різні техніки вишивання: хрестиком (найлегше і найпоширеніше), гладдю, мережкою тощо (всього близько 200 швів). Наступна фаза — закупити необхідні матеріали. Для цього йдемо до спеціалізованого магазину, де продаються тканини та різне кравецьке приладдя. Основою самої сорочки здебільшого слугує льон (кольорів багато — обираємо самі) за ціною в середньому 50-90 гривень: можна купити домотканий чи навіть конопляне полотно. Нитки — муліне (спеціальні для вишивки) коштують від 90 копійок, проте більш-менш якісні — від 3 гривень. Вишивати, якщо переплетення ниток на тканині не видно, потрібно на канві — тканині із великою ячейкою, котра або витягується по нитці з-під вже готової вишивки, або розчиняється у воді (метр такого задоволення — близько 10 гривень). Для безпосередньо роботи знадобляться п’яльця (обруч, на якому закріпляється канва) та голка із довгим вушком. Проте, навіть купивши всі матеріали, запасайтесь терпінням — для початківця створення вишиванки — тривалий процес (особливо якщо ви при цьому ще десь працюєте чи навчаєтесь). Майстер же робить сорочку у строк до 5 тижнів. Запам’ятайте: спочатку розкроюємо, потім вишиваємо, а лише тоді зшиваємо частини. Якщо ж часу для вишивання бракує, а бажання отримати ексклюзив не таке вже й сильне — купуємо. Проте не варто забувати, що частина вишиванок, що продаються у магазинах, — необов’язково українського виробництва і можуть виготовлятися у Туреччині чи в Китаї. Можуть також вам продати річ задорого, визначивши коштовність машинної вишивки як ручну роботу. Вберегтися від цього легко хіба професіоналу, проте є свої ознаки ручної вишивки: вона ніколи не буває ідеально рівною — у процесі вишивання, нитки розпушуються і затягуються по-різному в залежності від рухів майстра; машина ж робить ідеальний рівний стібок. Олександр ЗГУРСЬКИЙ, «Полтавщина» оригінал статті тут : http://www.poltava.pl.ua/news/6829/
|
