Сенча сьогодні, а що завта?
Кожного разу
їдучи в Сенчу, в голові рояться думки: як там, що там? Життя
ділиться на дві половини: роки дитинства в Сенчі і життя поза нею. Все що
запам’яталось з дитинства, хочется щоб залишалось незмінним, щоб
було так само весело і безтурботно, пахло свіжоспеченим пирогом з яблуками,
голубцями і борщем. Повертаючись на бАтьківщину, перетворююсь знову в дитину, та час минає, все змінюється, підсвідомо завжди є тривога почути новину про
смерть когось зі знайомих, друзів чи родичів, про негаразди в сім’ях друзів
дитинства, про те що в когось з приятелів не склалось життя, хтось опускаються
на дно чарки, а хтось дійшов до голки. Чомусь гарними новинами не діляться на
стільки яскраво, кажуть коротко: та все нормально, а про горе говорять і
говорять.
Сенча на відстані
видається дещо ідеальною, природа, повітря, знайомі з дитинства і привітні обличчя,
але чим живе село сьогодні?
Як каже нам
Вікіпедія в Лохвицькому р-ні 79 сіл і два міста, Сенча за величиною третій
населений пункт в районі.
Можна сказати що
селу пощастило, більша частина населення (переважно чоловіки) забезпечена
роботою, оскільки на території сільської ради є декілька підприємств, основні:
1.Лохвицька РІТС
Полтавського ВБРВидобуток газу
2.Полтавське відділення
технологічного тресту і СТ бурового упр. "Укр.- бургаз”, авт.№5Обслуговування
Яблунівського газоконденсатного промислу
3.Дочірня
компанія "Укргазвидобування” національної акціонерної компанії
"Нафтогаз- України”Переробка газового конденсату
4. Філія ДК
"Укр.- газ видобування” "Управління з переробки газу та газового
конденсату”Переробка газу та га- зового конденсату
5.Київська
геофізична розвідувальна експедиція, с\п № 2 Розвідка нафти і газу
6.ВАТ Сенчанське
РТПРемонт с\г техніки
Жінкам з вибором пощастило
трохи менше, основному працюють або в школі, або в сфері обслуговування. (Ще сільська
рада, лікарня і т.п)
В даний час
лікарня тримається на спеціалістах, які вже пенсіонери, або скоро досягнуть пенсійного
віку. Слава Богу що вони є, що буде коли їх не стане, чи приїде хоч хтось
працювати у сільську лікарню, враховуючи те що оплата навчання в медінституті
досить дорога, очевидно що в перспективі лікарня закриється.
Школа, як і
раніше є гордістю села, педагогічний колектив поповнюється кардами, діти мають досить пристойну
підготовку з основних предметів і можуть конкурувати з іншими дітьми при вступі
в ВУЗи.
Працює БДтЮТ, (здається
так тепер називається Піонерський Клуб, якщо помиляюсь, поправте мене будь-ласка),
гуртки дають змогу дітям проявити себе поза школою.
З вільним часом
для дорослих – складніше, фільми більше не привозять в клуб, та й ДВД вдома
багатьох більше влаштовують ніж похід в кіно.
«Молода» молодь (старшокласники і ті кому до
30-ти) проводить час в декількох, досить похмурих кафе, розпиваючи в основному
міцні напої. Поняття «сімейний відпочинок» нажаль не існує, батьки самі
придумують як можна разом з дітьми провести час. Є народний творчий колектив, в
якому по зрозумілим причинам не всі
можуть приймати участь, тож якось проявити себе дорослому окрім роботи можна в
основному вдома через певне хоббі.
Як ми вже
говорили вище, селу пощастило, що є робочі місця, з другого боку це вилилось в
складну екологічну ситуацію, велику кількість онко захворювань, передчасні смерті.
Не вирішене
питання з водою, вода зникає з колодязів, і навіть з домашніх свердловин, її не
вистачає на повсякденні потреби. Що робити? Інше питання чи можна цю воду
взагалі вважати питною і користуватись з безпекою для себе.
Річка по веснах
майже не розливається, хоча позаминула зима була дуже сніжна, на рівні вод це
не відобразилось, відповідно і рівень води в руслі зменшується з року в рік.
Благоустрій села.
Чи є якийсь план
розвитку села на найближчі роки - я не знаю, чи виділяються на це бюджети –
також. Село виживає точно так само як і решта України, головне б вижити, а там…
Оскільки мої маршрути проходять по Засуллю, то далі мова піде про нього. Кудись
поділась огорожа кладовища, а що по центральній вулиці Українській, частково
втрачена вона і на «тильній» вулиці Урожайній.
Засульське кладовище.
Засульський парк.
В дитинстві я гуляла з бабусею в цьому парку,
там навіть була асфальтована доріжка, зараз не ризикнула зайти, ну і огорожа
також кудись зникла, цікаво, кому потрібні дерев’яні паркани?
Я вже перетворююсь
в свою бабусю, бо в неї приблизно такі ж були хвилювання раніше, як в мене
тепер, раніше було і небо голубіше, сонце яскравіше, і парк кожного року
прибирали засульські школярі, доки існувала 8-мирічна Засульська школа (до 1987
року)
Останнім
часом, процвітає, я б сказала
мародерство, інакше мені складно назвати і пояснити вчинки коли з покинутих хат
(де померли старенькі без родичів, а навіть із родичами) знімають цеглу, дах, і все що хоч якось
придатне для повторного використання. Шокуючий випадок, коли пристойний будинок,
за словами очевидців, нащадок продав на матеріали, на цеглу, вікна, дошки…Такі
«рани» на вулицях села, нажаль непоодинокі. 
Ліс поблизу Сенчі.
В природі все
мудріше, прийшла весна, час оновлення і пробудження, і всі дружно заходились
прибирати в себе у дворах, біля дворів, пахне димом і землею. Сенча чепуриться.
Що буде далі, час покаже, Хочеться радісного майбуття, з чистою водою, дитячим
сміхом і родинним затишком, щоб праця достойно оплачувалась і люди жили мирно і
щасливо. 
Вулиця Українська.
| 
