Візит до Канади, 2005 рік. Автор: Радченко Г. Місто: Хемнітц Час: Осінь 2009 р. Розділ перший. 3 Розділ другий. 15 Розділ третій. 27
Розділ перший Поїздка в Едмонтон до нашої Інги Гітерман мала бути груповою і планувалася на серпень. Лариса Прохорова, так би мовити, керівник делегації, а її члени, молоді люди, Анастасія – дочка Лариси та Крістоф і я, батько Лариси і Інги, шестидесятивосьмирічний додаток., той що написав цей звіт. Умови і терміни міроприємства обговорилися заздалегідь. Деталі обмірковувалися кожним окремо. Я, наприклад, для зустрічі із онуками, Даніїлом та Григорієм, приготував пісню: підібрав музику, придумав слова, відрепетирував виконання під гітару. Виходило щось подібне до маршу, ось текст: Нас кухня надёжно сдружила, Уроки труда поднесла. Теперь не страшны нам заботы, Голодная смерть не страшна. Так хорошо, что есть друзья, И Солнце греет небеса, И в холодильнике есть сыр и колбаса. Картошку на сале поджарим, Вареники с сыром свернём. Не бойтесь, давайте заказы, Мы дорого с вас не возьмём. Готовим вкусную еду, А не простую ерунду, Прямо подмётки отрываем на ходу. Пусть где-то бушуют цунами, А где-то трясётся земля. Мы знаем, что, правда за нами, А, значит, живём мы не зря. Как хорошо, когда друзья Пьют вместе кофе неспеша, А в чистом небе светит глупая Луна. Куховарська тема в пісні прийнята за тим, що по телефону домовились, не напружувати господиню, Інночку, а декому тьотю Інгу, і трапези по черзі забезпечувати парою із гостей та господарів. Отже, треба було хоч кой-як розбиратися в кулінарії, уміти щось приготувати, подати на стіл, прибрати. Мені з цього приводу довелося просити порад у дружини, Тамари Іванівної, щоб чомусь навчитися та записати рецепти намічених до приготування страв. До списку потрапили, перш за все, борщ, галушки, плов, відбивні із індюшатини, та блини на дві персони, бо ми з Даніїлом тиждень повинні були провести вдвох в домі, поки інші мандруватимуть по Канаді. Ніяких складних завдань перед собою особисто я не ставив. В щоденнику записав: « кожен слідуючий свій день буду планувати по обставинам, з вечора, головне, більше спілкувань із дітьми, піших походів по Едмонтону, виходів на річку Північний Саксачеван. Вилітати мали із Мюнхена, про квитки та інші умови я не турбувався, вів себе як звичайне багажне місці, тільки само ходяче, кероване російськими або українськими словами, на зразок: « Папа, стой здесь!» «Папа, бери сумку і іди за нами!» «Сиди тут!», « Он туалет, бачиш?» та інші. До такої ролі я не звик, але знав, що запитань задавати не потрібно, заперечувати або виказувати свою думку, відносно дій керівника, теж. Таке мені підказував мій життєвий досвід і ті обставини, що скрізь використовувалася англійська або німецька мови в яких я не знаюся. У Лариси були тривоги із квитками, тому я повинен був приїхати із Хемнітца до Мюнхена на день чи два раніше нашого вильоту, щоб надати можливість прямо в аеропорту зняти всі питання. Причина тривоги була серйозною, та до моєї свідомості це не доходило, я повністю покладався на дочок, вірив їм. В моєму слов’янському призвіщу, Радченко, згідно з новими законами правопису, в англійській та німецькій замість звуку «ч», як він записувався в цих мовах, використовується латинська буква «с» із «птичкою» зверху. Птичку, правда, паспортисти писати забувають, та ця помилка не вважається суттєвою. Квитки замовляла Інга в Едмонтоні в компанії «Nord-Wеst». Напевне вона, як і Лариса, не знала вірного написання свого дівочого призвіща англійською. Я і зараз не уявляю, яким наговорила його Лариса сестрі, а та надиктувала працівникові аєрокомпанії, тільки вийшло воно дещо не таким, як у моєму німецькому паспорті. Різницю виявила Лариса і зателефонувала Інзі. Та звернулася до компанії «Nord-Wеst», там вислухали і безвідповідально сказали: «Не хвилюйтеся, все буде гаразд». Може б воно так і було, але ще не забувся теракт 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, після якого в аеропортах ввели жорсткий контроль, а в Німеччині, де виконання інструкцій безумовне, розраховувати на якісь відхилення від правил не допустимо. Треба було вирішити полечу я чи не полечу, якщо в паспорті і в квитку призвіще написане по-різному? Взагалі, забезпечення пасажирських перевозок міжконтинентальних та ще й з багатьма пересадками, справа занадто складна, навіть при наявності електронних засобів комунікації. Напевне, фахівці, зайняті в цих технологіях мають на озброєнні теорії, схеми, та різні прийоми..... (Дивіться далі архів, там повний текст)