Цьогоріч на екологічні та природоохоронні заходи в області витратять 24 млн. грн.
Про екологічні проблеми на Полтавщині, шляхи подолання і необхідні кошти говорили сьогодні на прес-конференції в ІА «Новини Полтавщини», яку провели до Дня охорони навколишнього середовища. Зокрема, з журналістами спілкувалися заступник начальника держуправління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області Олександр Ткаченко та голова Асоціації «Громадянське суспільство» Володимир Степанюк.
Нижче розміщуємо їхні відповіді на питання читачів сайту «Новини Полтавщини».
Скільки коштів на захист екології було виділено з обласного бюджету на 2009 рік? Як вони використані? А на 2010 рік? Який контроль використання?
Олександр Ткаченко: На 2009 рік на сесій Полтавської обласної ради був затверджений перелік заходів, які фінансуватимуться з обласного Фонду охорони навколишнього середовища на загальну суму близько 14, 2 млн. грн. Реально використали, освоїли, 12,7 млн. грн.
Рішенням сесії обласної від 14 травня ми віддали 1,3 млн. на погашення заборгованості за конкретно виконані роботи. Коли казначейство затримувало кошти, то багато проплат не відбулося. Тож ці кошти спрямували на проплату виконаних робіт у 2009 році. Фактично 99% коштів, які планувалися, віддали на виконання природоохоронних заходів. Прогноз на 2010 рік Податкової адміністрації - до обласного Фонду надійде близько 18 млн. грн. Їх треба розподілити. На сьогодні держуправління займається формуванням цього переліку, попередньо погоджує його з керівництвом ОДА, облради, профільною комісією. Складність у тому, що згідно з Законом про бюджет України на 2010 рік, використання коштів з місцевих Фондів охорони навколишнього середовища треба погоджувати у Кабміні. Проте на посадку лісу цього річ уже майже 1 млн. 800 тис. віддали лісникам, вони уже посадили ліс.
Крім 18,1 млн. грн., що ми очікуємо у поточному році, також 6, 9 млн. грн. не очікувано надійшло з минулого року. Цю суму теж розподілять на 2010 рік. Намагатимемося раціонально її використати. Тобто фактично десь 24 млн. грн. треба розподілити і використати у 2010 році.
Чи знаєте про отруєння хімікатами води в Абазівці? Яким чином мешканці убезпечені від подібного неподобства, чи будуть з нормальною питною водою?
http://poltavanews.com.ua/news/online-conferences/cogorich-na-ekologichni-ta-prirodooxoronni-zaxodi-v-oblasti-vitratyat-24-mln-grn.aspx
Володимир Степанюк: Дійсно, така прикра ситуація склалася у с. Абазівка. У воді трубопроводу виявилися хімікати. Що характерно - вони потім зникли. Ніхто не знає де вони взялися. Фактично вода тече під тиском. Мені здається, що, може, промивали ємкості, у яких розводили отруту проти шкідників. Можливо, був прорив і потрапила туди вода. Іншого шляху проникнення невідомих речовин до труби я не бачу. Проте результату аналізів ще немає.
А як бути з бур'янами? Далеко ходити не треба - там де закінчується вулиця Балакіна твориться бозна що і бур'яни і непролазні хащі! Жодного разу там не прибиралося! Після двомісячника чистоти прямо у центрі по Пушкіна 7 - гора будівельного сміття! По Полтаві безліч несанкціонованих смітників, які роками процвітають і нічого з ними не робиться. Як вирішити дану проблему? Може, влада хоч би раз там поприбирала?
Володимир Степанюк: Дійсно, центр більш-менш прибраний, а околиці міста мають багато екологічного бруду. Зрозуміло, що це має вирішувати не лише влада, а й люди, які там живуть. Хочу сказати добре слово цій владі, що вже не треба чекати зранку чи ввечері, поки приїде сміттєвоз. Сьогодні ж зрушення дійсно відбулося - контейнери встановлені.
Якщо ліквідувати держуправління екології і природних ресурсів Полтавської області, то екологія Полтавщини покращиться?
Олександр Ткаченко: Якщо до нас звернеться профільне Міністерство з питанням що з нами робити, то ми скажемо, що є така пропозиція. Самоліквідацією ми не займаємося. Цю структуру свого часу створив Мінприроди, і, мабуть, йому і визначатися чи потрібен такий орган області, чи віддати ці функції комусь іншому.
Володимир Степанюк: Я, як представник громадськості, підтримую думку, що має бути управління. Зрозуміло, що є якісь недоліки, можливо, недопрацювання. Але якщо ліквідувати такі управління, то взагалі буде...
Розкажіть, будь ласка, яким чином можна перевірити, чи розчищена річка і наскільки якісно? Адже на ці заходи виділяють щороку дуже багато грошей, а мул все більше і більшає. Таке враження, що ніхто нічого не робить, а просто «відмиває» грошенята з екологічних фондів. Дякую.
Олександр Ткаченко: Спочатку слід сказати, що всі розчищення, поглиблення, покращення стану річок відбуваються на основі розроблених проектів, які пройшли усі види експертиз. На жаль, окремими ділянками реально відбувається поглиблення. Як правило, нагляд над цим здійснює проектна організація, замовник. Якщо взяти за приклад Полтаву, то окремими діляночками протягом кількох років чиститься Ворскла. Замовник там - управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому. Але у випадках, коли у них відповідних спеціалістів немає, вони за окремою угодою доручають виконувати це спеціалістам виробничого управлінні Полтававодгосп.
Реально - на човні проводять проміри глибин після земснаряду. Тоді визначається чи замість, наприклад, 6 м зробили 15 м, чи навпаки - 3 м. Є розрахунки скільки ґрунту вийняли у процесі розчищення певної ділянки. Проплата проводиться за реально виконані роботи.
Щодо «відмивання» - то це все на совісті того, хто проектував, хто здійснює нагляд, хто безпосередньо проводить роботи. Звичайно, замовник має контролювати, що там начистили і відповідно вносити свої пропозиції.
Коли вже розберетесь зі звалищем поблизу Макухівки, вже скоро і Матковського не буде, а проблема залишається.
Володимир Степанюк: 19 травня «Зоря Полтавщини» опублікувала велику статтю-інтерв'ю з мером Полтави Андрієм Матковським, де він каже, що співпраця з Полтавським районом погана, що попереднє керівництво робило все для того, щоб вони не могли побудувати там завод і до цього часу питання земельної ділянки не вирішене. Ми спростовуємо цю статтю. Міська влада займається у цьому плані демагогією. Вона думала, що так легко було вирішити питання сміттєзвалища. Я був присутній, коли сам Матковський, тоді будучи секретарем, перебуваючи у с. Макухівка казав, що він не проти, якщо навіть підприємство віддаватиме усі прибутки від своєї роботи сільській раді. Я навіть сказав тоді репліку, щоб записали у протокол, що секретар міської ради віддає селищу «козирі» - майбутні прибутки. Галузь сміття дуже сьогодні важлива, і є архіприбутковою. Не все так легко вирішити. І не треба звертати, що ми не даємо землі. По-перше треба виконати зобов'язання перед селянами, жителями с. Макухівка. Треба це питання вирішувати цивілізованим шляхом, зацікавити людей. Ми ж розуміємо, що сміттєпереробний завод все рівно створить якісь незручності для місцевого населення. Проте я сам живу у Полтаві і розумію, що треба вирішувати питання куди сміття дівати.
Володимире Степанюку! Чому Ви знизили свою активність? Коли Ландарь перестане грабувати Полтавський район шляхом вивезення піску і знищенням лісу? Ви порядна людина, ми Вам довіряємо, сміливіше викривайте злочинні дії обласної і міської влади.
Володимир Степанюк: Це питання неоднозначне. Була помилка і Полтавської райради, що пішла «на поводу» у райдержадміністрації, коли полігон дозволили роздати під виборку піску. Потім вирішили котедж побудувати. До нас не прислуховувалися. Мабуть, гроші взяли своє. Думаю, було проплачено деяким лобістам.
Зараз там хто скільки хоче - стільки бере. Хоча ми давали дозвіл на вибір землі до 2 метрів. Ми виїжджали на місце. Там береться і по 8-10 метрів глибиною. Ми залучали екологічну інспекцію. Вони платили штрафи. Щось там трохи загорталося, штрафи платили. Але ж ви розумієте - депутатський корпус працює на безоплатній основі, а для виїздів треба витрачати свій робочий час. Полтавська райдержадміністрація це питання взагалі не контролює. Тому і виходить боротьба з перемінним успіхом.
Тобто ці питання наразі розглядаються. Сподіватимемося, що нова влада (призначили Костянтина Боровика, а він депутат обласної ради) дійсно займатиметься екологічними питаннями.
Де пан Степанюк збирається висадити майже 2 тисячі дубів? Якось просувається це питання?
Володимир Степанюк: Тарас Шевченко 1845 року був на Полтавщині. Є пропозиція громадськості посадити Шевченківську діброву - 1845 дубів - на території Полтавського району. Чому саме там? Бо влада, яка була на той час, не дозволила посадити у м. Полтаві пам'ятний дуб Тарасу Шевченку. Тому люди 18 травня 1861 року посадили дуб у приватному саду. Тоді це було за межами населеного пункту - Полтави (зараз вул. Дослідна). Тому і ми хочемо посадити за межами Полтави, але цілу діброву.
Полтавська районна рада цю ідею підтримала. Я написав лист і на Полтавську РДА. Зараз вирішується питання на території якої сільської ради висадити дубу. Також мене запевнили, що посадковий матеріал буде.
Які, на Вашу думку, в області є екологічні проблеми, що потребують першочергового вирішення?
Олександр Ткаченко: 15 грудня 1972 року Генеральна асамблея ООН оголосила щорічно п'ятого червня святкувати День охорони навколишнього середовища. Вже починаючи з 1973 року цей день увійшов у календар свят майже ста країн світу.
На Полтавщині реально почали святкувати цей день з 2001 року. Відносно екологічної ситуації в нашій області є суперечлива думка. Я всім кажу, і є для цього підстави, про те, що наша область по сумарних показниках стану оточуючого середовища є одна з найчистіших в Україні. Є вже остаточні дані за 2009 рік. Згідно з цими даними, в атмосферне повітря було викинуто майже 85 тис. тонн забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів. Це менше ніж в 2008 році. І поясненням цьому є спад виробництва, в основному викиди від автотранспорту.
Що стосується водних ресурсів: щороку в області забирається близько 270 млн. куб. м. води з підземних і поверхневих джерел. В 2006 році було 270,7 млн куб. м., а в 2009 році - майже 239 млн. м. куб. Люди вже навчилися економити.
По лісових ресурсах ми вже декілька років висаджуємо в області більше 2 тис. га лісу. Лісистість нашої області за різними джерелами 8,7-8,9% від загальної площі області. Ми намагаємося довести лісистість до 12%. Станом на 1 квітня на Полтавщині налічується 364 природно-заповідні території і об'єкти площею майже 31,4 тис. га. Це 4,57% від загальної площі області. Існує декілька указів Президентів Кучми і Ющенка про збільшення площ заповідного фонду в Україні.
Проблеми є з розміщенням відходів. Ви знаєте, що немає діючих, спеціально збудованих полігонів твердих побутових відходів, які були б влаштовані належним чином. Є поки що тільки проекти і відбувається їх часткове фінансування. З роками якість води в наших основних річках не погіршується, а по деяких показниках навіть покращується. Тобто ситуація в області стабільна.
Володимир Степанюк: На мою думку найбільші екологічні проблеми в Комсомольсько-кременчуцькому регіоні. За висновками Українського інституту екології і людини цей регіон має десь 18-20% впливу свої діяльності на людину. А коли цей тиск дійде до 28-32% - буде зміна в організмі проходити не тільки на поверхневому рівні, а й на генетичному рівні. Тому треба зробити також щоб відсоток забруднення там не піднімався.
З будівництвом комбінату «Ворскласталь» створяться нові проблеми для України. Ви знаєте, що частина громадськості, в тому числі й кременчужани зібрали 27 тис. підписів проти будівництва «Ворскласталі». Але все й далі там. Тобто обробили людей, даючи обіцянки, що все буде добре, що приміняться нові технології і т. д. Але на жаль, ми вже знаємо, що в «нових українців» перед очима тільки кошти, і аж ніяк не проблеми людей. І цікаво чому фірмі «Нібулон», яка зараз активно розвивається в Кременчуцько-комсомольському районі, ніхто не сказав, що «Ворскласталь» їм заважатиме у бізнесі. Бо «Нібулон» займається експортом зерна і ясно, що вони його братимуть в тих же Глобинського, Семенівського, Козельщинського районів, де буде вплив цього комбінату.
Друга проблема на мою думку - це нафтогазовий комплекс. Добре, що Полтавщина має поклади цих корисних копалин і вирішує проблеми енергетичної залежності нашої держави, але самим полтавцям від цього толку мало.
Третя проблема - це сміттєзвалища. Особливо це стосується Полтави.
Четверта проблема - це Кременчуцьке водосховище. Розмив берегів відбувається щороку. Наша пропозиція була рівень води в нормальному руслі знизити на 30-90 см. Київські екологічні організації розрахували, що це не вплине на роботу нашої ГЕС, але по лінії електроенергії ніхто цим питанням не хоче серйозно займатися. В них є якісь сталі показники і для них важливіше сьогодні отримання електроенергії, чим збереження довкілля та ґрунтів. Хоча ми сьогодні маємо надлишок електроенергії. А взагалі екологи зараз шукають шляхи, щоб каскад дніпровських ГЕС потихеньку ліквідовувати.
Ще одна важлива проблема - це ставки. Буває така картина, коли мама з дитятком купається, а поряд батько миє машину і ця вода стікає в ставок. І це вважається нормальним.
Також проблемою є забудова на берегах річок і ставків, коли забудовники не дотримуються законодавства. І будує не простий народ, а ті хто сьогодні при владі. І вони ж кажуть, що будуть захищати і зберігати довкілля.
Свого часу було прийняте дуже прогресивне і потрібне рішення щодо виготовлення установки по утилізації пестицидів. Вона працює?
Олександр Ткаченко: Установка виготовлена і відбулися перші іспити в так званому «гарячому режимі». Спалено більше 2 тонн усіх заборонених, зіпсованих, невпізнаних засобів захисту рослин. В період роботи цієї установки відбувалися заміри викидів з труби в атмосферне повітря. Міряли три незалежні фірми, в тому числі науковці профільного інституту з Києва. Відібрані проби шлаку після спалювання. Все це зараз на дослідженні у тому інституті. Попередні висновки вони зробили, але наполягають на доопрацюванні камери завантаження і пропонують зробити ще мінімум два додаткові експериментальні спалювання цих пестицидів. Щоб вже впевнитися в якості установки.
Шановні панове екологи! Чому й досі в нашому місті не взялися за утилізацію елементів живлення? На кожній батарейці є значок «не викидати з іншим сміттям», але мусиш те робити, бо куди ж їх подінеш. Чи можливий такий проект на грантовій основі? І чи взагалі думали наші екологи над цим питанням?
Олександр Ткаченко: Знову таки спільне питання з владою. Батарейки відносяться до хімічних джерел струму. І механізму збирання батарейок і ламп від населення, на жаль, немає. Це відбувається в масштабах держави. І я нічого сказати не можу. Єдине, що з 2009 року Мінприроди видає ліцензію на утилізацію відпрацьованих хімічних джерел струму. І наскільки нам відомо від Міністерства в Полтаві є дочірнє підприємство «Еколект-Полтава», яке займається заготівлею вже відпрацьованих джерел струму. Але цю інформацію треба уточнювати і спробувати це підприємство знайти. Знаю, що в Полтаві воно розміщене. Тобто в межах області це одне підприємство, яке має відповідну ліцензію.
Отримав інформацію про наміри будівництва «Біланівського ГЗК» на території, яку нині займають ряд населених пунктів Кременчуцького та Козельщинського районів неподалік впадіння річки Псел у р. Дніпро. Внаслідок здійснення цього Проекту держава Україна втрачає 6000 га унікального полтавського чорнозему, близько 1500 осель підлягають виселенню, мешканці декількох населених пунктів Кременчуцького і Козельщинського районів Полтавщини втрачають свою малу Батьківщину, а сотні тисяч громадян цього регіону втрачають здоров`я і життя через шкідливий вплив промислових викидів у довкілля. Прошу Вас прокоментувати.
Олександр Ткаченко: Ні матеріалів, щодо вибору земельної ділянки, чи проекту відведення земельної ділянки під такий об'єкт як Біланівський ГЗК, ні якихось проектно-кошторисних документів на адресу держуправління не надходило. Згідно із повноваженнями нашого управління ми мусимо здійснювати державну екологічну експертизу проектів реконструкцій та нового будівництва. Також ми робимо висновки на проекти відведення земельних ділянок, на матеріальний вибір земельних ділянок під розміщення якихось об'єктів.
Можливо такі-от значні, крупні об'єкти, які матимуть в перспективі відносно великі викиди в атмосферне повітря і утворення відходів могли свою проектну документацію, техніко-економічне обґрунтування подати на розгляд безпосередньо експертними підрозділами Мінприроди, але до нас ніяких відомостей про наміри розмістити такий об'єкт в межах Комсомольського, Кременчуцького, Козельщинського регіонів не надходило. Ну і 6 тис. га унікального чорнозему...
Вибачте, але наскільки мені відомо, там Козельщина чи територія Комсомольської міської ради, я там щось не бачив. Можливо я й помиляюся, але 6 тис. га... Я не знаю наскільки там громадськість відреагувала на цей проект, але у нас в управлінні Мінприроди ми додаємо висновки на матеріали вибору земельних ділянок і на проект винесення в натуру цих ділянок, тобто проект землеустрою. То я, як заступник начальника, який курує даний напрямок роботи вам гарантую, що всі спроби розмістити якісь об'єкти на землях лісового, водного фонду, прибережних захисних смуг в межах існуючих природно-заповідних територій, ми або на рівні своєму даємо відмову або якщо Міністерство зажадало ці висновки, ми їх направляємо туди. Тобто в нас потрійний контроль. Якщо наш спеціаліст на районі, вибачте, десь помилився і підмахнув там висновок такий собі, ну, слизький, десь погодив якийсь об'єкт у прибережно-захисній смузі чи щось таке інше, то ми дивимося його висновок і даємо йому оцінку і потім ще є окремий наказ Міністерства і часто-густо по інших областях Міністерство не погоджує розміщення таких-от об'єктів на названих категоріях земель.
Володимир Степанюк: Взагалі по такій тематиці рішення чи постанови відповідні є, але на них стараються не звертати уваги, або тими, чи іншими шляхами обходити.
|